Хтось любить насолодитись однією книжкою увечері, а хтось бажає розтягувати задоволення і читати цілі серії. Адже до героїв прикипаєш всією душею і хочеться за ними спостерігати як найдовше.
В нашій віртуальній бібліотеці зібрана історія книг на всі часи Серія книг «Владні та жорстокі» ознайомитись можна нижче.
Це впливова і дуже багата людина. Колись Мія зустрічалася із його сином, але це було давно. Тепер цей багатій її єдина надія. У кабінеті напівтемрява, але вона добре бачить чоловіка, що сидить за столом. Цей хижак підводиться і буквально нависає над нею. Дивиться, начебто грає зі здобиччю. Вона і зараз є його видобуток. Сама прийшла і запропонувала себе в обмін на допомогу.
Артем ставить умови. Їхній договір на два місяці. Водій відвозить дівчину додому, щоби вона зібрала речі. Збирати майже нема чого, все вмістилося в одній сумці. Нова квартира не надто велика за мірками олігарха. Мія готова на все. Їй так здається. Після душа побачила, що вона не одна.
– Ти приховувала від мене сина два роки, – стверджує, не питає.– У моєї дитини немає батька.
– Я його батько.
– Раніше ти не хотів мене знати, – в мені говорить образа, – зараз тебе не хочу знати я.
– Мені плювати! Сьогодні ж збирай речі й звільняйся. Ти переїздиш до мене.
– Ні.
– Тоді ти звільнена, а без речей можеш обійтися. – Я вперто стою на місці. – Це по-хорошому, а по-поганому … я просто заберу у тебе сина.
– Ти моя на цю ніч, – величезні долоні стискають мою талію.– Ні! Ви неправильно зрозуміли …
– У цій кімнаті ти підкоряєшся моїм правилам, – моторошний незнайомець обриває мене і штовхає до ліжка.
– А якщо не стану? – Намагаюся приховати тремтіння в голосі.
– Будь-яка непокора тягне за собою покарання. Мені воно сподобається. Тобі ні, – посміхається і підходить ближче.
Цієї ночі я зробила помилку. Прийшла до закритого клубу й опинилася у спальні з чоловіком, який прийняв мене за іншу дівчину. І найжахливіше, що я навіть не здогадувалася про правила цього клубу.
Він – батько мого хлопця. Він мене ненавидить.
Мене … кидає в жар в його присутності. Адже ми зробили фатальну помилку. Одну.
– Я прийшла до Вашого сина. Не до Вас …, – кажу і боюся підняти на нього погляд.
– Навіщо? Розкажеш, що між нами було? – Чоловік посміхається і робить крок на зустріч. Заганяє мене в пастку. – Тобі мало? Хочеш ще? – Лякає те, що я сумніваюся…
